Діва Озера

Розказала казку мені вода...
Про ранкову повінь шепотіла вона...
Про Діву Озера співала роса,
Про її вроду весна розповіла...

Як вільний вітер стріхи зривав -
Красуню тую по світу шукав.
І минав у віках його шлях...
Тільки не минала вона в його думках...

В її полоні - тече вода за обрій,
У її лоні - тече вода за обрій...
В її долонях - вся земля, трава і небо...
Ти у неї в полоні,
Та шукати її не треба, шукати її не треба...

З вовками в степах,з птахами в небесах,
Зі співом стріл у далеких боях
Він губив її сліди, але одного дня
У тихої ріки хтів напоїти коня...

І побачив знайоме обличчя в ріці,
Зі сльозами на очах міцно стис у руці
Той спогад про Діву Озера...
Спогад про Діву Озера...

Під верболозами у заграві дня
Розплітаю вітром твої коси я...
Під верболозами у заграві дня
Розплітаю вітром твої коси я...

В її полоні - тече вода за обрій,
У її лоні - тече вода за обрій...
В її долонях - вся земля трава і небо...
Ти у неї в полоні,
А звати її Повінь, звати її повінь...

Поділитись сторінкою: