Серце плакало

Серце плакало.
Сльози капали.
Виливала жалі сурма...
Ясний соколе,
Ти високо вже
І тебе на землі нема.
Поміж зорями
Лан твій зорано,
Ти за рідний свій край поліг,
Бо любив його,
Боронив його.
Лиш себе вберегти не зміг.
Бо любив його,
Боронив його.
Лиш себе вберегти...

Синьо-жовтий стяг
Вився на вітрах,
Але випав із рук твоїх...
І здригнувся світ!
Смерть на злеті літ...
Як багато ти ще не встиг.
Було стільки мрій,
Та нерівний бій –
І на тілі кривавий мак...
Боже, як хотів
На своїй землі
Ти відчути свободи смак!
Боже, як хотів
На своїй землі
Ти відчути свободи...

Твоя милая,
Мов за крилами,
Приховала свою красу.
В думці погляд твій –
Вже без тебе їй
Зустрічати нову весну.
Ну, а матінка
Біля хатоньки
Посадила вишневий сад,
Аби й з неба ти
Міг побачити,
Повертатись куди назад.
Аби й з неба ти
Міг побачити,
Повертатись куди...

Серце плакало.
Сльози капали.
І сурма виливала жалі...
Ясний соколе,
Хоч високо ти,
Та лишився у серці землі.

Поділитись сторінкою: