Кандагар

Зайшла несміливо до школи у центрі села.
Неначе школярка присіла за синову парту
Й на вчительку юну з надією очі звела:
"Де той Кандагар?", - покажи мені, доню, на карті.
Що тобі на це сказати, мати, мати,
Що тобі на це сказати, мати, мати?..

П'ять років минуло, п'ять років чекаю дарма.
Без вісті пропав – написали, і сина немає.
Не думала вчора – поїду по сина сама,
До Києва я доберуся, а там запитаю...
Що тобі на це сказати, мати, мати,
Що тобі на це сказати, мати, мати?..

Є рани, які не лікують ні ліки, ні час,
І всі наші рани маленькі, нічого не варті...
Сама Україна, здається, запитує в нас:
Де той Кандагар? - Покажіть мені, люди, на карті?!?

Нам нема чого сказати, мати, мати...

Поділитись сторінкою: