Шовковий вітер

Над річкою, у затінку верби
Шепнула квітка вітрові: "Люби!"
Він колихнув зеленим шовком трав
І коло неї сам шовковим став.

Приспів:
Скорився вітер долі,         |
Більш не гойдав тополі,      |
Втішав з любов'ю             |
І забув про волю...          | (2)

Над річкою, у затінку верби
Шепнула квітка вітрові: "Люби!"
Покорився, притихнув до пори,
Але нові прилинули вітри!

Приспів.

Та як ласкаво квітка не цвіла,
Утримать квітка вітра не могла.
Вільнув, крутнувся на одній нозі,
Гойднувся на високій шелюзі.

І вітер зник у полі,         |
Там де гінкі тополі.         |
Любов йому не замінила волі. | (4)

Любов не замінила волі...

Поділитись сторінкою: