У тих степах...

У тих степах, де козаки
Вкраїні здобували волю,
З глибин пшеничного роздолля
До нас озвалися віки.
І кличе неба неоглядь,
Щоб не забули, як літать,
У тих степах, де козаки.

У тих степах, де ковила
Нам огортала ноги змалку
Й ночами польова русалка
У казку юності вела,
Синів на битву матері
Благословляли на зорі
У тих степах, де ковила.

У тих степах, де ми росли,
Осінні котяться тумани...
Душа ж ніяк не перестане
Нової прагнути весни.
Яка б не випала пора,
Коріння роду не вмира
У тих степах, де ми росли.

Поділитись сторінкою: