| |
Речитатив:
Вітер приніс в серця холодні морози,
Тепер ми чужі і поміж нами лише грози.
Усе, що було, на жаль, втрачено назавжди,
Не сумую за тобою, це і є гірка правда.
Давно минула зима, відступили морози,
Лиш сірі пагорби за вікнами тамують подих.
За цими схилами похмурими колись було сонце,
Тепер там царство льодяне, царство криги,
Де порціями падають краплини сліз згадують,
Як познущалась ти колись, як сміялась холодно.
Серце кров'ю заливається, зникає відчуття болю,
А діагноз мій один – хворий тобою.
Скільки разів словами, мов ножем довбала рани,
І скільки знову оправдаєшся, бо ти - ж мій ангел.
Я хочу втратити тебе - ти мене не тримаєш,
Не можу жити з тобою, а без тебе вмираю.
Ти ігноруєш мене, постійно уникаєш,
Коли питаю "що з тобою?" - відповідаєш "не знаю".
Я вже зненавидів тебе, але досі кохаю,
А твоє серце крижане мене помало вбиває!
Приспів:
В серці крига залишила холод,
Все те, чим жила – немає нічого.
Де ж ті крила, що несли у небо?
Все те, що любила – зникло без тебе.
В серці криги осколок, почуття мій головний ворог,
Розбиваю в порох морок, що прирік на останній дотик.
Ти - мій наркотик, що вбиває повільно, так щільно
Вковую себе у ці кайдани, лід розтане,
Настане день і стіна, що була між нами,
Стане кам'яною, зітру іній рукою
З серця вбитого тобою,
В історії кохання напишу епілог
І у музичну скриньку вкладу серця двох.
Приспів.
Без тебе...
Серце моє знає та від криги не скресає,
Знаю я як ти страждаєш, не повернеться до нас весна.
Звучать твої слова, як мильна опера дешева,
І ти згадаєш про мене, коли поглянеш у небо.
Крига чи камінь у твоєму серці - я не знаю,
Але ніхто у світі, так як я, тебе не кохає.
У моєму серці холод, хуртовина у містах,
І кохаю я безмежно не тебе у своїх снах.
Скільки разів словами, мов ножем довбала рани,
А я терпів, не зважав, бо ти - ж мій ангел.
Я вже зненавидів тебе, але досі кохаю,
І плачеш ти над цим листом та мене вже немає...
Лист:
Привіт... Якщо можна зараз вжити це слово.
Коли ти прочитаєш ці рядки, ти зрозумієш:
Я дивлюсь на тебе з небес, або не можу
Побачити крізь пекельний вогонь.
Не знаю, чи в ряди ангелів приймають вбитих коханням,
Але якщо так, то тепер я завжди буду поруч...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
