Іскра

Вона світити ще могла,
Та більш світити не схотіла,
Ураз всю міць свою взяла,
Всю ніч осяяла, і стліла...
Вона так прагнула в слові жить
І слів не знала, в які себе влить...
Погасла іскронька мала,
Рожевим сяйвом більш не ллється,
І шкода сяйва, і тепла,
І ніч темнішою здається...
Вона так прагнула в слові жить
І слів не знала, в які себе влить...

Приспів:
Скільки срібних мрій літає! - |
Слів людських для них немає.  |
Мрії прагнуть в слові жить,   |
Та в які слова їх влить?      | (2)

Погасла іскронька мала,
Рожевим сяйвом більш не ллється,
І шкода сяйва, і тепла,
І ніч темнішою здається...
Так часом весь в огні горить,
Стражда закоханий до краю,
І слів не зна, в які б він влить
Зумів любов свою безкраю...
Вона ж чекає і мовчить,
Вона так прагнула в слові жить
І слів не знала, в які себе влить...

Приспів. (3)

Поділитись сторінкою: