Христина

Сніговиця замела пороги,
І ніяк до тебе не дійти.
Сиві доли здіймаються до неба,
Сиві доли не радісні без тебе,
На дороги без тебе, дороги
Здіймаються тривоги
І палять мости.

Так боюся призабуть обличчя
І долонь утому молоду.
А смереки так схожі на сніжини,
А смереки не тануть на хвилину,
Понад тишу зажурено кличуть
Зі мною разом кличуть:
"Христино, Христино!"

Добра вам ніч, приятелі,
Добра вам ніч, я лиш не засну.
Добра вам ніч, приятелі,
Буду чекати сонячну весну.

Так боюся призабуть обличчя,
Сподівань джерельну чистоту.
Білі гори - як стомлені вітрила,
Білі гори край вічності спинились,
Понад тишу зажурено кличуть
Зі мною разом кличуть:
"Христино, Христино!"

Добра вам ніч, приятелі,
Добра вам ніч, я лиш не засну.
Добра вам ніч, приятелі,
Буду чекати сонячну весну.

На перевалі
Випало дуже багато снігу.
Велетенська стіна
Забрала моїх приятелів і кохану.
Я знаю,
Що тільки сонячна весна
Зможе повернути їх мені.
О, як довго виглядати весну
І тебе, Христино!
Христино, Христино!

Поділитись сторінкою: