Поліські в'язи

Поліські в'язи терпли на морозі,
Шуміли в них розлючені вітри,
А я стояв на маминім порозі
І кожен спомин душу знов ятрив.
Дерева ті про матір нагадали,
Її зоря не згасне у віках,
Вони в біді самі не раз ридали,
Вони в біді самі не раз ридали,
Та сліз ніхто не бачив на гілках.

Приспів:
Материн поріг бачу знов і знов,      |
Там зоря дитинства не загасне.       |
Там літа мої, що з лугів і з дібров, |
Сняться й досі білоцвітним рястом!   | (2)

Вслухаюсь я шум дерев зимових,
Що змалку мені рідні в цім краю.
Відкривши серце їхній мужній мові,
Сльозу сховав і мовчкома стою.
Поліські в'язи терпли на морозі,
Шуміли в них розлючені вітри,
А я стояв на маминім порозі,
А я стояв на маминім порозі
І кожен спомин душу знов ятрив.

Приспів. (2)

Сняться й досі білоцвітним рястом...

Поділитись сторінкою: