Віддавала мати доньку

Віддавала мати доньку
На чужую сторононьку,
А, як віддавала            |
Та й наказувала -          |
Не йди, доню, до домоньку! | (2)

Але ж доня не стерпіла,
Та й у рочок прилетіла.
Перекинулася
Сивой зозуленькой,
В сад вишневий вона сіла.

Сіла вона собі, сіла
Та й стала вона кувати:
Вийди, моя ненько,         |
Як я вже близенько,        |
Вийди, моя рідна мати.     | (2)

А, як вийшла рідна мати,
На порозі вона стала,
Та як нагадала,            |
Що доньку віддала -        |
Гірко-гірко заплакала.     | (2)

Віддавала мати доньку
На чужую сторононьку,
А, як віддавала            |
Та й наказувала -          |
Не йди, доню, до домоньку! | (2)

Поділитись сторінкою: