На скронях уже сивина

На скронях уже сивина,
Воно, може, й дивно, бо рано
Та ясно в душі аж до дна,
І серце радіє: "Осанна!"

Любов Ти, Господь, віддав -
В надії мені - осанну.
Тебе, Господь, за Дар
Любити я не перестану.

Підтримки у Тебе прошу
На пустищах поневіряння.
Ти Духа даєш - і дишу,
Навчиш - і нема спотикання.

Навіщо мені, мій Господь,
Ця радість земна швидкоплинна?
Чекаю Тебе, Ти приходь!
З Тобою - небесна країна.

Небесне - лиш Небо дає.
Земля - і земне відбирає.
На гордих наш Бог повстає,
А милостивих підіймає.

Любов Ти, Господь, віддав -
В надії мені - осанну.
Тебе, Господь, за Дар
Любити я не перестану.

Поділитись сторінкою: