| |
Поглянь на це, мені так важко врятувати себе,
Заспокоїти себе, якимись втішними думками.
Мов стрибками через пекло прокладаю собі шлях,
Не звертаючи з дороги, несу з собою всі тривоги,
Що так мені болісно зробили, з такою силою пробили,
Мою душу поділили на маленькі три частинки,
Мов хатинки без віконець, одні дирки, двері, і пустота!
Хочу, щоб ти мене почув, мій кожний крок який здійсняю,
Та заглянув до мене в душу, яка від болю стискається.
Що там коїться - то лихо - але ж ти не чуєш того крику,
Що виривається з середини з проханням і бажанням
Закрити очі на світ, бо тут немає й долі правди.
Друзі вмирають день за днем, а хто не вмирає,
Виживає, проживає – той страждає!
Приспів:
Зверни свою увагу на мене, коли кличу!
Так жити більш не можу – поможи!
Якби ти міг спуститись на землю,
Подивитись той жах стосунків,
Що є між людьми!..
Ти зрозумів і дав нам силу в наших словах,
Діставши їх з сирої могили, перетворивши на наш скарб,
Котрим ми зараз володіємо, співаємо, радіємо!
Відтак я думаю тепер, перед тим, як щось сказати,
Написати три слова тобі, це для мене не є втрата.
Вони знають, що коли він починає говорити,
Треба слухати уважно, бо він прийшов сюди навчити.
Ви не розумієте, коли ви мусите боротися сильніше,
Ніж ви боролися раніше, тому, що все,
Що в нас всередині – це війна, війна добра та зла,
Будь обережним, щоб сила зла не перемогла!
Вони всміхаються тобі, коли ти їх помічаєш,
Та посмішка, наче дружня, але час людей міняє,
Той, хто виріс з тобою, був з тобою поруч,
Одного разу робить крок і в спину ніж тобі встромляє!
Приспів.
Скажи мені, чого не кажеш про те, що я тебе прошу,
Не кажеш, як мені тут жити, не кажеш про мою душу.
Я б розповів це всьому світу і вони б чітко знали,
Пішли б на зустріч долі в полі, або спокійно собі спали!
Приспів.
Це Ти, хто пробуджує мене кожного дня! |
Це Ти, кому я вдячний від душі! |
Це Ти, єдиная підпора настання! |
Це Ти - мій Бог назавжди! | (2)
Це ти! Поділитись сторінкою: 
| |
