Березо ж моя березо....

Тяжко мені на серденьку,
Піду я в сад погулять.
Стану під білов березою,
Буду на милого ждать.

Ждала я милого ждала,
А він чогось не прийшов.
Має він намір на другую,
Про мене вірну забув.

Березо ж моя березо,
Чого Ти така сумна.
Я під тобою стою,
Як та бідна сирота.

Люди вживають любови,
Люди вживають краси.
А мені сльози річенькою,
Покотились по лици.

Кому ж я ся пожалію,
Кому всю правду скажу.
Кому я свою голівоньку,
На білу грудь положу.

Милому ся пожалію,
Милому правду скажу.
Милому свою голівоньку,
На білу грудь положу.

Згадай, миленький, той вечір,
Як місяць ясно світив.
Прийди, ще раз подивися,
Кого ти вірно любив.

Прийшов миленький в садочок –
Милої в саду нема.
Жаль йому стало дівчини,
Що в сиру землю лягла.

Де ж тії сади вишневі,
Що соловей щебетав?
Де ж тії карії очі,
Що я їх вірно кохав?

Сади вишневі пов'яли,
Що соловей щебетав.
Карії очі в могилі,
Що я їх вірно кохав.

Поділитись сторінкою: