Інквізиція

Удень на площі зібрався люд
І там вогонь розвели,
В вечірній статі невинних душ
Жорстоко прокляли, жорстоко прокляли...

Остання сповідь двох відьом йде,
Пророчать долю свою.
Розсипле карти страж вдівець
І кине до вогню, і кине до вогню...

Вдвічі більше страху надходить у мозок,
Коли, рахуючи жертв,
Стати в чергу не хочеш ніяк,
Крики в юрбі, слова останніх пророцтв,
Жадать миттєвої помсти тим,
Хто сів при вогні на жарт...

Вони завжди з небес кричали,
Бо з димом розійшлись,
Нестерпний біль в собі сховали
В чужих очах мольби
І жодних сліз не здали лиця,
Лиш натовп обвели:
Здійнялись ввись, як хижі птиці,
І свято на землі! Єретики...

Поділитись сторінкою: