Окіл Рову

За тиждень спеки
Злива та багнюка були,
Як нагорода тим, хто
Порпався в городніх хащах,
Підгортав, кропив,
Під полум'яним сонцем жив,
Про щось, напевно, думав,
Можливо, про цунамі,
Глобальне потепління,
Про кризу світову,
Про вибори в країні.
А втім, чи є потреба
Думати-гадати,
Коли достатньо просто
Підгортати?..

Життя сільське дає нагоду
Читати простір, згадати те,
Чого у місті бракувало,
Було замало, так замало
Природнього в тобі.
Ти вчора дощ зустрів
З другом на млині,
Завмерлому в чеканні
Серцевих коливань.
Під тиском водяного струму,
Коли колес та ременів судини
Задріботять, але застиг навіки
Старий млин і в проміжку дверей
Дощем спадає окіл Рову,
Вбираючи все зайве в мул
Та вогкий дим...

Поділитись сторінкою: