Солдати-журавлі

Мені часом здається, що солдати,
Які не повернулися з боїв
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

І ось летять курличучи прощально
В якийсь далекий і незнаний світ,
Чи не тому безмовно і печально
Ми довго дивимося їм услід?

Всі як один, неначе перед боєм
В тумані надвечірнім журавлі
Летять похідним злагодженим строєм,
Яким солдати ходять по землі.

Вони летять, вони курличуть знову,
Мов кличуть нас летіти з ними в ніч.
Подібний він на нашу рідну мову
Їхній журливо-гордовитий клич.

Летить у вирій ключ та все курличе —
То земляки мої верстають путь.
Є в їх строю проміжок невеличкий —
Його для мене, певне, бережуть.

Настане день і строєм журавлиним
Я теж пливтиму в далеч у імлі
І теж звернусь із покликом пташиним
До тих, кого покинув на землі.

Мені часом здається, що солдати,
Які не повернулися з боїв
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

Поділитись сторінкою: