Скелелаз

Хто йому розповів про ті гори високі,
Їхню дивну красу, не згадавши про смерть?
Він одразу ж пішов молодий, кароокий,
Молодим оптимізмом наповнений вщент.
Він прожив не багато, життя ще не бачив,
Від сміливих ідей відступати не звик.
Я його відпустив і собі не пробачив,
Як летіло каміння і він в ньому зник.

Так легко йшов, та раптом зник,
Зірвався вниз, і тільки крик
Летів між скелями,як птах -
Все на моїх очах.

Він так впевнено йшов, що злякалася скеля,
Здогадалась хто зможе її підкорить,
Піднімався увись запальний і веселий
І не чув як та скеля підступно тремтить.
Я збираюся в гори продовжить завдання,
Щоб дістатися верху страшної гори,
Щоб здійснити його останнє бажання,
Заспокоїти крик, що і досі летить.

Поділитись сторінкою: