Ліда

Я люблю знизу, щоб не влазила у двері.
Я люблю зверху, щоб не влазили у жмені.
Я люблю очі ці, вони цвітуть, мов квіти.
Карочє, люблю Ліду!
Її волосся, неначе гілля хмизу,
За це люблю її як зверху, так і знизу.
Вона завжди все вміє привести до ладу,
За це люблю тебе і спереду, і ззаду.

Приспів:
Я люблю Ліду від ранку й до обіду!
Люблю тебе, кохана, із вечора й до рана!

Твій голос, як гарматний грім на полі битви,
Твій розмір мештів – сорок п'ять, а, може, й більший.
Та все одно я не покину тебе, мила,
Бо в тебе завжди при собі шнурок і мило.
І ти велика, як і всі хороші люди,
Важкий твій погляд переслідує нас всюди.
Я люблю ці вуста, вони цвітуть, мов маки,
Я люблю всю тебе від голови й до...

Приспів. (3)

Люблю Ліду!

Поділитись сторінкою: