Східна

У спогадах воссешся аж до крові,
Кров засихає на твоєму тілі,
Кров опадає з тебе мертвим листям,
Опадає мертвим листям...

Кров засихає на твоєму тілі,
Кров опадає з тебе мертвим листям,
На цю неймовірно ледь живу бруківку,
Що дихає її кроками, її кроками...

Колись і я знав                       |
Тих кілька чарівних кроків,           |
Що вели до країни, де чесно співають, |
Де навіть сміються насправді.         |
Може, й колись я ті кроки нагадаю,    |
А поки що                             |
Стою по коліна в гімні                |
І мені це починає подобатись,         |
Стою по коліна в гімні                |
І мені це починає подобатись!         | (2)

Поділитись сторінкою: