Театр

Кричать дзвінки, мов треті півні,
Виходжу знов із-за куліс,
Бажає зал на вищім рівні,
Я граю смерть свою на біс:
Лежу зі шпагою у грудях
Та поки дія ще жива,
Живий і я, хоч вмер на людях
І всі вже сказано слова.

Жива Офелія, Причинна,
І той Півпривид, Півкороль,
Та ось завіси гільйотина
Відтяла роль, відтяла роль.
Востаннє б'ють латунні жерла
Із оркестрового коша,
Аж зараз чую, щось померло
В мені чи тіло, чи душа...

Партер і ложі біля дзеркал,
Балкон тече плече в плече,
І лиш з галерки, лиш з галерки
Блищить хтось парою очей.
Блищить, кричить: "Рятуйте, пробі!"
І розуміє, що дарма,
Усі давно вже в гардеробі,
Вистав сьогодні більш нема.

Нема вистав, нема рятунку,
Є двері, шапка і пальто,
Трамвай, будильник, болі в шлунку,
І той ніхто, ніхто, ніхто...
Конають потуги вогненні,
Згасають квітів промінці,
І третя смерть іде по сцені
Із жовтим віником в руці.

Поділитись сторінкою: