Вовча зграя

Всі колись ми мріяли, гадали -
Виросту – оце буде життя.
Буду вільним, буде купа друзів,
Всі проблеми кануть в небуття.
Та життя доволі дивна штука
І хоча ти розумієш це не зразу,
В час біди зникає все хороше,
Залишають одні образи.

Приспів:
Ти живеш, неначе у вовчій зграї
Там, де кожен думає лише про себе.
Чужаком серед своїх згораєш,
Витікає мляво життя з тебе.

Самоти накрила хвиля чорная
І лежих ти, наче у човні,
Опустив вже руки і вітрила згорнуті,
Ловиш звуки тиші серед бурі у імлі,
Серед моря, опинившись без надії,
Моря заздрості людської і злоби
Не чекаєш порятунку навіть в мрії,
Де ж поділися ви, друзі-вороги?

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: