Непробачена

Вкотре сотні доріжок
Простяглись до небес,
Серед сліз і підніжок
Я знайшов себе
За три кроки до раю
І за крок до пітьми,
Але щось ще тримає
Білими сітьми,
Білими слізьми...

Приспів:
Я ж не просив твоїх мук
І твоїх очей,
Я не заламував рук
В безодні ночей,
Я не пробачу тебе
І не збагну...

Що ж я маю робити
І куди далі йти?
І кого залишити,
Щоб когось знайти?..
Заболить, закружляє
Мого серця тюрма,
За три кроки до раю
У душі пітьма,
У душі пітьма...

Приспів. (2)

Де ж блукала ти, сестро,
Стільки років підряд –
Відтоді як принесла
В мою душу сад?
Сад, де пахощі квітів
Із думками зрослись...
От тільки сад цей политий
Океаном сліз,
Океаном сліз!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: