Вишневий сон

Знову пахне вітрами колишніми
Моє давне біляве село.
Постеліть мені, мамо, під вишнями,
Де ми з батьком лягали було.

Постеліть проти неба в саду,     |
Я на зустріч з дитинством іду.   | (2)

Зорепад - білий сон мене кутає,
Щось бентежне в душі заграє,
То гримить голосами забутими
Незабутнє дитинство моє.

Чом же нас, чом же нас, заверта, |
Вирій, як в повінь літа.         | (2)

Та не треба з собою лукавити,
Наша юність давно відгула.
Долю-казку по світу шукали ми,
А вона ж біля серця була.

Чи не тому й до нас восени       |
З півдороги вертають сини.       | (2)

Їх в стрічає вітрами колишніми
Моє давнє як пам'ять село,
Постеліть нам, бабусю, під вишнями,
Де ми з батьком лягали було.

Хай нас легко в колиску...       |
Ми йдемо своїй долі у стріч...   | (2)

Постеліть проти неба в саду,     |
Я на зустріч з дитинством іду.   | (2)

Поділитись сторінкою: