Перекотиполе

Летіла зозуля над старою хатою,
Почала зозуля літа рахувати,
Мі сиджу під купецею та й на думці маю:
Скілько ж іще років світом поблукаю я?
Стара в мене хата, солом'яна стріха
Та є і у мене на сім світі втіха,
Як вже припікає втікаю до гаю,
Ходжу між деревами й у сопілку граю.

Приспів:
Молодому парубку все на світі любо:
Медвя'на горілочка та дівочі губи.
Заграйте ж, музики, в літа в рита-бубени
До самого ранку!

Блукають шляхами цигани, татари,
Божевільні стиха гомонять із зірками,
Якби мати крила та велику силу,
Злетів би у небо до Бога в садиби.
Втім блукаю світом битими шляхами,
Розмовляю стиха з світлими зірками,
За плечима маю зкривавлені крила.
Звідки і береться в мене тая сила?

Приспів.

Розсипано в небі сріблясте каміння,
Посіяно в землю зелене насіння,
Гонять до стодоли круторогі воли,
Віє вітер степом перекотиполе.
Хай росте до неба зелене насіння,
Глибоке у нього у землі коріння,
А із того срібла для коня вороного
Зробиш мені, ковалю, сріблясту підкову.

Приспів.

Ой, котиться полем перекотиполе,
Ой, котиться полем перекотиполе...

Поділитись сторінкою: