Ми не самі

Як в сон без кінця, пірнаю у простір тіні 
День без думок вмирає під кроком ночі
Світ без людей здається близьким, як стіни
Ми не самі ховаємо в сором очі

Хочем втекти, сховатися вниз від себе 
Втратити зміст, а форму лишити може 
Й знову знайти хоч трохи землі і неба 
Ми не самі вмираєм для себе кожен

Може зустрінеш за краєм безсоння 
Може підійдеш і візьмеш в долоні 
Може застигнеш не в змозі забути 
Може ще встигнеш зі мною побути

Ми не самі з самого початку 
Бачиш - вони чекають, як швидше зникнем 
Чи серце твоє буде мовчати ?

Може зустрінеш за краєм безсоння 
Може підійдеш і візьмеш в долоні 
Може застигнеш не в змозі забути 
Може ще встигнеш зі мною побути

Як в сон без кінця пірнаю в холодні очі 
Небо без дна питається скільки років 
Тягнеться ніч, і в світ без людей чи хочу 
Ми не самі тікаєм від своїх кроків

Поділитись сторінкою: