Край

Вона не любила чекати,
Але дуже любила троянди!
Він мав би їй подзвонити
Та не подзвонив.
То до чого тут "мав би"?..
Вона вважала, що люди пішли від Бога,
А він лиш один - від мавпи.
Бо скільки разів просила, що "мав би",
А він навіть не набирав...

Приспів:
Край моє серце, край...        |
Це вже край, – кричала вона, - |
Знаю точно, край...            |
Край моє серце, край...        |
Він, ніби кіт, що почуттями,   |
Як м'ячиком, грає...           | (2)

То не люди обманюють і обіцяють,
То не люди – то брешуть телефони.
І чому в моєму серці іскра догорає?.. -
То не люди – то спізнились Купідони.
То не люди на душі лишають шрами,
То не люди – то їхні гострі жарти.
То не люди все перетворюють на драми,
То актори абсурдного театру.
Вона ловила губами так жадібно
Їх останні вечори і поцілунки...
Він перемкнув її, мов пісню на радіо,
Це означало лиш одне – кінець стосунків.

Приспів.

Поділитись сторінкою: