Не питай

Не питай, чого в мене заплакані очі,
Чого часто тікаю я в гай
І блукаю я там до півночі...
Не питай!.. Не питай!.. Не питай!..

Не питай, чого в'яну, як квітка, я в гаю
У затінку без сонця й води...
Краще б, мила, мене ти те знала
І не знала тієї біди...

Із грудей твоє серце виймаю без жалю,
Я навіки покинув тебе...
Проклинатимеш ти свою долю
І той час, що кохала мене...

Ти приходиш до мене щоночі пізненько
У годину, як міцно я сплю,
Заглядаєш в заплакані очі      |
І шепочеш: Не плач, я люблю!.. | (2)

Поділитись сторінкою: