| |
Знову горизонт замінив свій фон
На темно-синій, ще один день пройшов,
А я блукаю в лабіринті мікросхем
Із бетону в дорозі додому...
Думками розкладаючись на атоми,
Задаючись питаннями, як ми сюди потрапили?..
Не покидає відчуття, так, ніби я за ґратами,
І треба вириватись, там де будем ми!..
Приспів:
Рахувати зорі там горілиць,
Всі мої бажання давно збулись,
Нас так випадково звело колись,
Падаю в безодню твоїх зіниць...
Буду маяком тобі не згасати, |
Буду літаком вгору-вгору, а ти? |
Серед катакомб буду вириватись!.. |
Буду вириватись!.. Буду вириватись!.. | (2)
Розкажу, як я мала, і все в альбом.
Розкажу, як ледь жива, і в горлі ком.
Розкажу, як небо зверху над всім злом
Закривало мене твоїми руками!..
Все, що ріже душу тобі, - це фантом.
Серце чисте б'ється голе й під пальтом.
Знаю, зникнуть гради темні за вікном,
Тихо притулюсь і будем
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
