Справжнє

По розбитих хатах, по забитих моргах,
По посадках спалених, лікарнях і ямах
Я шукала тебе безкінечно довго,
Та мертвих ніяк не вернуть до тями...

Твої жінки приходять
В цю примарну реальність,
Вдихають твій запах у мене на шкірі,
Приносять каву, уносять пам'ять,
Ступають в тінях, як підбиті звірі...

Твої друзі несуть мені обійми і віскі,
В їх розладнаних душах замінюю струни,
Ми із тих, кого ти не знайдеш у списках,
Ми, як юні роки, що давно минули...

Ти приходиш ночами - діра замість серця,
Я трохи напружуюсь, але ти не сердься,
І ця вічна пам'ять, і гіркі сигарети,
Я уже не шукаю, я знаю, де ти...

Поділитись сторінкою: