| |
Батько сидить в саду, що росте біля хати
З нами, малими, ще колись його садив,
Віддав усе, що міг лише віддати,
Щоб виросли і дали свої плоди.
Зацвіли яблуні і бджоли прилетіли в сад,
Його з любов'ю і надією ростив,
Тепер боїться, щоб не знищив усе град,
Але на це уже не має вплив.
Приспів:
Сидить у тиші, дивиться навколо,
І бачить в кожній гілці свої сни,
Здається, що життя летить по колу,
Та його сад продовжує рости.
Не зможе від усього вберегти,
Та з усіх сил так хоче захистити,
Не завжди вдячні ми йому були,
А він продовжує, продовжує любити!
Ще ніби вчора в нього було свято,
Усі вітали, був на серці ніжний щем,
Дітей навчив говорити слово "Тато!"
Сьогодні ж він уже є дідусем.
І хоч роки втікають, як вода,
Проходить час, вже внуки підростають,
Та в серці вічно житиме весна,
Бо його мрії в дітях розквітають!
Приспів.
З роками на обличчі малюється картина,
У кожній зморшці є історія своя.
Ми вдячні Богу за те, яка Ви є людина!
Ми вдячні Вам, що дали нам життя.
Вже вечір тихо сходить на поля,
І в тиші саду чути пісню вітру,
Він пам'ятає кожен день життя,
Зберіг усю його палітру!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
