Безжальна ілюзія

Це безжальна ілюзія
Вибору з-поміж доріг
В ці безглузді часи,
Що несуть, мов налякані коні.
Ти - єдина надія того,
Хто іще не поліг,
Заблукавши у білому світі
Поміж териконів...

Загортається обрій,
Неначе старезний сувій,
Вечоріє на зиму снігами
Вишневого цвіту.
Моя доля лежить горілиць
На зеленій траві,
Забуваючи все, що було
Й не було пережито...

Забуваю, чи все я тобі,
Далебі, розповів,
Доки все ще живу,
Доки світ неминуче світає,
У якому, крім нас,
Споконвіку ніколи немає -
Тільки сонце летить
Над вервечкою наших слідів...

Поділитись сторінкою: