Не нарікай

Не нарікай... Що ми тепер чужі,
Бо часом свій приходить розпинати,
Бо свій не знає відстані й межі,
А цінність пізнає лише, як втратив...

Не нарікай... На долю і людей,
Бо тільки доля виведе у люди,
Бо хтось тебе пригорне до грудей,
І часом цей чужий найближчим буде.

Не нарікай... Живи своє життя,
Цінуй усіх, а бережи одного,
Бо, поки в грудях є серцебиття,
І слухають тебе ще руки й ноги!

Не нарікай... Ти в світі неспроста,
Залиш свій слід і повернись додому,
Хай не злякає взята висота,
Літає той, хто не злякався грому!..

Бо прийде день, коли ти будеш сам,
Ні свого, ні чужого, тільки небо...
Твоя дорога розпочнеться там,
Твоя дорога розпочнеться з тебе.

Люби цей світ до болю у кістках,
До відчаю, до шалу, до знемоги,
Бо щастя - не у людях, чи роках,
А у сміливості іти свою дорогу!..

І хай там час загострює ножі,
То не біда, що з висоти не видно -
І рідними стають колись чужі,
Біда, коли чужими стануть рідні...

Поділитись сторінкою: