| |
Приспів:
А ми так боялися тої зими... |
Кажуть люди, ми винні самі!.. |
Але в чому ми винні?.. | (2)
Коли світло ліхтарів погасне,
Білий сніг вже не тане в вікні,
Умудрилися потрапити у пастку,
Як же невчасно - ми винні самі...
Довгі дороги в нікуди,
Знайомий стогін, ой, люди,
Її тонкий стан, і коханий капкан,
І знову до неї тягне, як аркан...
Коли ми удвох - все сіре отримує колір,
Для тебе я - точно не той,
3 ким і в радості, і в горі!..
Приспів.
Але обіцянки твої пусті,
Став столом допитів сімейний стіл,
Скільки б не писав я тобі листів,
Знову тріщини на мості...
Загубився між віршів і проз,
Заблукав на сорок років в пустелі із гроз,
Спитати би у Бога, який в Нього прогноз...
На якому повороті мій молоковоз?..
Коли ми удвох - все сіре отримало колір,
І спитай, чи я - точно не той,
3 ким і в радості, в горі!..
Приспів.
А в чому ми винні?..
Ні в чому, ні в чому, ні в чому!..
А в чому ми винні?..
Ні в чому, ні в чому, ні в чому!.. Поділитись сторінкою: 
| |
