| |
Не барись, бо залишилась пам'ять,
Та оглянься – геть тугу і біль!
Хай за нами всі пращури встануть,
А нам треба рушати у бій!
Вже не бачу нікого довкола,
Коні гаєм летять, а над ними – соколи,
Та і з півночі жорстокий вітер
Нас тепер не зламає, як віти!
Силуети - старих фільмів сюжети,
Де усі наші друзі
До рушниць пристягають багнети.
Силуети, як життя естафети,
Як в ранковому лузі
Білих квітів духмяні верети.
Я дивлюсь чорно-білі портрети,
Мати моя, і Батько – мій Вчитель,
Що розкрили життєві секрети,
Що святу віднайшли вже обітель.
Де ви, сестри мої? Де ви, діти?
Сивий попіл роздмухує вітер,
В темнім небі яскраві комети
Там, на Місяці, їх силуети,
Музиканти, Поети
Хлібороби, Солдати,
Ліній долі легкі очерети...
Силуети - життя амулети,
Де нас будуть чекати
Трохи чаю і дві сигарети... Поділитись сторінкою: 
| |
