| |
Я в самотність лечу тихим вечором літнім,
Запаливши свічу у кімнаті самітній,
Пригадавши, як сон, перші зустрічі наші,
Де співав саксофон, криком душу виймавши...
В дім кохання прийде, коли день засинає,
Коли сонце руде темна ніч заховає.
Я торкнусь твоїх рук ледь помітно вустами,
Як вогонь спалахнуть почуття поміж нами...
Чорна сукня Cavallі, ледь оголені плечі,
Совіньйон у бокалі і закоханий вечір,
Відблиск сірих очей, як два сонця в зеніті,
Ніби промінь надії у похмурому світі...
Зачарована ніч, поцілунки до ранку,
Замість вогників свіч лише віск на світанку,
Змовкне наш саксофон, лиш залишиться пісня,
Ми її в унісон доспіваємо, а після...
Наш липневий роман прозвучить, наче пісня,
Ми його в унісон доспіваємо, а після
Я залишусь один... Я залишусь один...
Знов сумний саксофон не замовкне до ранку,
Все мине, ніби сон, ти підеш на світанку,
Я залишусь один... Я залишусь один... | (3) Поділитись сторінкою: 
| |
