| |
Приспів:
Чомусь мені, мамко моя, дала таку вроду,
Що коли вихожу з хати - міняється погода...
Чомусь мені, мамко моя, дала очі темні,
Що коли дивлю на себе - бачу знаки таємні...
Не така-м, тіло інше маю,
По куткам, по рядкам ваші очі
Зашиваю... Не така-м,
Інші сні приходять...
Там мій храм всім гріхам
Й їх там заживо хоронять,
Як в спину стріли не стріляють,
А на dіnner правду розділяють:
То мені, то тобі...
Ми тут рівні, ми ж самі
Побудуємо Усесвіт,
Або спалим вшитко, як оті,
Що ідуть без шляху,
Розбивають і калічать,
Сіють дев'яностих відчай,
Ще й убогі! Кажуть: в Бога вірять,
Дурять, крадуть, зуби шкірять,
Квасять горе безупинно...
І дивуєтесь, що я спотикаюсь,
Що вас й долю проклинаю
Й плачу тяжко, як і Ви?..
А ти, чужою долею торгуєш
Зневажаючи себе?..
Приспів.
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами...
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?..
Чом вас лихо не приспало
Як свою дитину?..
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову...
Виливало, як уміло
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
Ласки дівочі... Ласки дівочі... | (15) Поділитись сторінкою: 
| |
