Мелодія пізньої осені

У скляних саркофагах впокоєні квіти,
Плаче осінь у світло свічок. 
Я тебе заховаю від зимового вітру, у серце своє
І закрию замок.
У скляних саркофагах заховане сонце,
Плачуть скрипка і небо удвох.
Я тебе заховаю від ока лихого, у серце своє
І закрию замок.

У скляних саркофагах вмирає минуле,
Вже в минулому кожен твій крок.
Хоч тебе я сховав від чужої дороги, у серце своє
І закрив на замок.

У скляних саркофагах заховане літо,
Не сумую, хоч ти і пішла.
Я тебе заховав від цілого світу у серце своє,
Ти ж себе не знайшла.

Поділитись сторінкою: