Чайка

Чайка над морем кигиче.
Чаєчка чаєчку кличе,
Хвилі торкнеться крилом
Над затонулим селом.

Чаєчка рада прибою,
В небі викреслює кола...
Там, де стрічались з тобою,
Більше не стрінемось ніколи.

Що це на хвилі ген лине?
Може, старенька цямрина,
Чи не від тої криниці,
Де піднесла ти водиці?

Може, це теє відерце,
Де я втопив своє серце?..
Хвиля до хвилі шепоче —
В чомусь признатися хоче...

Чаєчка чаєчку кличе,
Наче вже вік тут кигиче.
Чайки радіють прибою,
Ми ж хіба ні із тобою?..

Хвиля до хвилі сміється,
Серце до серденька рветься:
Там, де ходили ми в поле,
Більше не стрінемось ніколи.

Поділитись сторінкою: