Бабине літо

Дощі поливали поля за селом,
А ми сумували за літнім теплом,
І холодно було, вітри, як на зло
Та осінь вернула нам знову тепло...

Знов сонечко сяє і даль така синя,
А в небі кружляє, летить павутиння...
Гаї кольорові жовтіють, мов жито,
А значить на дворі в нас бабине літо...

Сідає тихенько туман синій-синій,
А небо чистеньке, там крик журавлиний,
Летять відлітають у вирій вони,
А нас залишають чекати весни...

Ще сонечко гріє та журиться сад,
Бо вітер завіє - прийде листопад.
І бабине літо пройде золоте,
А сад білим снігом зима замете...

Поділитись сторінкою: