| |
За мною гори! Яке там горе? |
Закриті штори, там не гудять мотори! | (4)
Землі мої, там між водами тягнеться ліс,
Шкіра моя біла, та змалечку я, як і всі,
З'їла чорную жменю землі. Тече по судинах,
Я - просто людина серед мільйонів людей,
Я просто живу і вдихаю повітря,
І прагну, щоб зранку настав новий день!
Там, між горами є квіти, що не зірвані ніким,
Їх не топчуть ногами, вони там віки,
А ми тут і ми стирали свої кроси об бетон,
На алеях дірки тут, а не зірки!
Ми шукали щось цілющого прикласти нам до ран,
Адже поруч є все, то чому ж так болить?
Хмари знову заблукали у засніжених горах,
Прагнуть спокою всі, ми змогли, і вони змогли!
За мною гори! Яке там горе? |
Закриті штори, там не гудять мотори! | (2)
Це не передати антипатій,
Ніби не минати ти й не мав,
Перейди на берег, ми не будемо судити,
Хто це робота, так і марить,
Світ ціпотить, тік дійсно палим,
В свому світі ми не ніби Майлі Бе,
Щоби перепало не казатиму я мало,
Це життя, що мені дано, одне розуміти вверх,
Лід тав, мій інтерес тут не впав,
Щоби ми не мали все питання виникали,
Це емпірика надалі. Вийде так:
Тут ти пан, або ти пропав
Ти б не впав, ти був у мілинах.
Стільки було калу, нові шишки набивали,
Далі ми не впадем, адже ми за горами!
Музика не та, ми літали там, |
Гени та мета, манекени там, |
Музика, гей! Музика не та, |
Ми літали там, гени та мета, |
Манекени там! Музика! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
