Кава

Зранку, в обід, під час ланчу на лавці
У переходах від станції до станції
Гублю себе і впадаю у осінь незрячу...
Втративши тяму від побуту й втоми,
Я крізь туман вибираюся з дому,
Знову тримаю в руках рідний напій гарячий!
Бо

Приспів:
Кава - то є життя, то свобода!
Ніжна, терпка, міцна насолода!
Біль утамуй мій!.. Обійми!.. Зігрій!..

П'яна й щаслива півдня чи півночі,
Мушу робити усе, що захочу,
Рушити міфи й купити житло на Манхеттен!
І, повертаючись вкотре з роботи,
Знову звернути на повороті, щоб
Увесь вечір провести за власним сюжетом!
Бо

Приспів. (2)

Одною рукою відкривай!..
Вдихай!.. Видихай!..
Чую за плечі обіймай!..
Вдихай!.. Видихай!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: