| |
Люблю безмежно...
І, мабуть, вперше
Усе, як є, скажу:
Я був необережним,
Байдужим і залежним
Від п'яних думок,
Бажань свого тіла...
Не цього б ти хотіла!
Мам, вибач,
Тепер знаю сам, хлопчиськам
Не стати чоловіками,
Коли стрімголов тікають від мами
Й не дорожать...
А мамині руки дрижать...
Я був десь у пеклі...
Я цвів бур'янами...
Я вирвався звідти,
Бо чув голос мами!
Приспів:
Мамо! Мамо, я тебе люблю!
Серце твоє до свого
Міцно притулю!..
Мамо! Мамо! Мамо!..
Мамо! Мамо! Мамо!..
Мені соромно розповідати,
Я не знаю, як навіть почати,
Я ніколи тобі не казала, що люблю...
Я, бувало, не спала вдома,
Ну і ми стали, як незнайомі,
Всі дзвінки – порожнеча,
Підтримка рівна нулю...
Ти пробач мені мої фокуси,
Колючки і слова, що, бува, печуть!...
Пахнуть спогади, наче крокуси,
Що під вікнами рідними десь ростуть...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
