Встають над шляхом явори

Встають над шляхом явори –
З дитячих літ такі знайомі,
І теплий вітер з-за гори
Мене стрічає в ріднім домі...

Ще так недавно із села
В світи широкі і незнані
Мене дорога ця вела
По срібних росах на світанні...

А ось і стежка поміж трав
І гай зелений край потоку,
Де я востаннє пригортав
Свою дівчину яснооку...

Пройшли літа, немов у сні,
Лиш вітер в лузі все гуляє,
Про дорогі минулі дні
Глибокі думи навіває...

І в чарах мрій бреду я знов
До болю милими стежками:
Чи не знайду свою любов,
Що тут лишив під яворами?..

Поділитись сторінкою: