| |
Приспів:
Ця країна саме та, на яку ти чекав!
Україна, яку колись ти кохав!
Як мати сина бережемо свій життєвий плин,
Якщо загинемо, то для неї останній наш вдих.
Чому не інакше? Чому саме так?
Чому довіра приходить лише через страх?
Поясніть мені, люди, чого ми варті з ними,
Ми були уже ніхто, тепер станемо ніким.
Німими, які хочуть говорити,
Але мову продали, тепер прагніть жити,
Ви втратите все, до останнього,
Ви зазнаєте краху морального!
Чому саме так? Чому не інакше?
Як смієш ти питати: Чому не буде краще?
Пообіцяли життя, сказали лиш "гризни",
А ти стояв задом, а не проти Вітчизни.
Ти зрадив мову, ти зрадив Україну,
Вона стане без тебе, а ти впадеш в руїну,
Ти загубив розум і совість свою,
Ти навіть не достойний спитати: Чому?
Бережи Україну, люби, як рідну матір,
Це наша земля, її не можуть забрати
У нас українців, брати ми ж єдині!
Бережи свою державу! Слава Україні!
Приспів.
Чому все саме так, чому так, а не інакше,
Кожен по своєму мастак,
Та не не вміє він жити краще.
Чи ми чекаємо на те, що все буде сам по собі,
Закликаємо в бій, а боротись не готові.
Нас возили на Сибір, нас садили у тюрму,
А за те, що з України, я питаю вас: Чому?
Чому ми лиєм кров, проливаєм за інших,
Народившись з клеймом вмирає "українчик"!
Рідні наші степи, мальовнича природа,
Та тут гинули ми через слово "Свобода"!
Усі прагнуть влади, зупинися, світ,
Зроби крок назад! Там вмирав твій дід...
Останній видих, в думках мала дитина,
Кров'ю облита карта і назва "Україна"!
Вийди на вулицю, наче справжні люди,
Тепер брудне повітря вдихни на повні груди.
І ось наш світ у справжніх кольорах,
Це на справді не люди, а органічний страх.
Хіба з такими можна почати війну,
Та залишається питання, скажіть мені: Чому?
Чому все життя нас за ніщо карають,
Скільки була Україна, стільки люди страждають?..
Люди помирають днями, ночами,
А діти народжуються уже рабами!
І де та суть заради чого ми живемо?
Просто до кінця ми тернистий шлях пройдемо?
Ми гнули свої спини для матінки Москви
Від страшного голоду до Другої війни!
І від тих до сьогоднішнього часу,
Я питаю вас: Чому? Де гордість ваша?
Ви забули свою мову, ви зрадили батьків,
Поміняли маму з татом на своїх ворогів.
Тепер Вітчизна не мила, а хто вас тримає?
Все ж питання: Чому? Чому я не знаю...
Невже не соромно Вам перед вашими дітьми?
Вони живуть заради світла, ви ж - заради пітьми!
Для вас я - ніхто та Бог вас примусить,
По-скриптом скажу: Синє паливо душить.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
