| |
Я так старався бути сильним:
Загартовував свій розум,
Якось байдуже було на тих,
Хто крутить своїм носом.
Я читав обличчя всіх,
Бачив щирих та лукавих,
Придушував біль, який
Збирався в моїх ранах.
Я більше не бавлюсь у ігри,
Де на кону моє майбутнє,
Горіти коханням
Це як дихати ртуттю,
Відсутня логіка в моєму
Суєцидному стані,
Я такий тут не вперше,
Боюсь, що вже не востаннє.
Ніхто не знає мене,
Навіть, той, хто біля мене,
Нам по різному холодно,
Хоч ми поруч ідемо.
Я заморозив емоції
У велику брилу льоду,
Закрив дірку у серці -
Ні виходу, ні входу.
Як самотній вогнеграй,
За правилами зграї,
Чим більший отвір у серці,
Тим менше болю втікає.
Ви питаєте, чому втікаю
Сотні миль від дому?
Бо там нема її,
І там все незнайоме.
Нема нагадувань про час,
Коли писав я пісню "Дощ",
Кохання це наркотик:
Або ломка, або передоз.
Ну що ж, ти випила мене до дна,
І розумієш ці слова,
Знову ж таки ти-одна...
Приспів:
На відстані очей закінчилася гра,
Ми двоє між людей, як тіні без тепла...
І дика пустота мене з розуму зведе,
Світ пустий, коли нема тебе...
Залишила думки взамін на почуття,
Забув я про гріхи, забув про каяття...
І дика пустота мене з розуму зведе,
Світ пустий, коли нема тебе...
Я сьогодні потрібен
Для твого спокою,
Від болю мовчу,
Рана лишилась глибокою...
Мою сіру буденність
Всі називають - утопія,
Коли думаю про тебе -
Закриваюсь у собі я...
Моя мелодія склеєна
З останніх емоцій,
А у "поїзда" мого
Кінцева станція "Осінь"!
Нічого не вартий той досвід,
Коли він сльози приносить,
Після таких відносин,
Мій мозок досить виносить!
Ти зробила неможливе,
Влізла в мою довіру,
Розігріла моє серце
Більше, ніж сама хотіла!
Ти так схожа на долю,
Була такою ж помітною,
Я обіцяв, що ти не будеш
Моєю помилкою!..
Я віддав тобі серце,
Скривавлене, в ранах,
А ти зробила, як всі, -
Ти його затоптала!
Ти побавилась серцем,
Як з трофеєм після гри,
Може горітиму у пеклі?
Але поруч будеш - ти!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
