Твоя усмішка сяє, як перлина, на устах

Твоя усмішка сяє, як перлина, на устах,
Де являєшся - всюди сходить сонце, світло,
Лебедем розправляє крила співучий птах,
Пером пише книгу життя, осяйну палітру...

Ти сьогодні, мій друже, наснився у сні...
Чи на радість, чи на біду... - Я не знаю...
Але у тихім раю була щаслива на землі,
Так знай, я не забула тебе, ще й досі кохаю!..

Я не можу забути прекрасну мить життя,
Твою благородну шляхетну душу до мене,
Біля тебе я була, як королева, як мале дитя,
Ти піклувався про мене, нахиляв святе небо...

Побачила твій ніжний щирий погляд у сні...
Збентежена, стривожена від зустріч із тобою,
Бо любові вишневий цвіт цвіте один раз навесні,
А цей сон пролетів так швидко бистрою водою...

Я пробудилась, здригнулась, бо удаль відлетів ти...
І шукаю тебе повсюди - у піднебессі, у сизім туманні,
Зимовим рясним дощем омив із небесної сльози,
І лебідкою злітаю до тебе удаль на зорі ранній...

Білосніжна усмішка, як перлина в пелюстках,
Вона дарує океан щастя у безмежній любові,
Я чекаю тебе, мій любий, у казкових снах,
І в оксамитах ночі обійми мене у пісні, у слові!..

Поділитись сторінкою: