Джерельце

Джерельце бігло яром та долиною
І дзвінко щебетало під калиною.
Сміялось, райдужно світилося
Допоки сонце в ньому милося.

А потім з хмари дощ полинув
І камінь в джерело хтось кинув.
Зробилась каламутною водиця -
Здавалося, що вже не заіскриться.

Та мул почав на дно спадать
І хмари розійшлися спать.
Лиш Місяченько подивлявсь
На свою вроду в прозору
І співучу знову воду.

І знов джерельце яром та долиною
Водицею щебече під калиною.
Сміється, райдугою світиться.
Радіє - сонце в нього дивиться.
Сонце дивиться...

Поділитись сторінкою: