| |
Країна в сльозах потопає в гірких!
Жадає війна зламаних доль людських!
І кожен є чийсь батько, син, друг і брат,
Але ж у бою він звичайний солдат.
І ще один день несе шлях в небуття.
Настпний герой залишає життя.
Учора - ще хлопчик, сьогодні ж – боєць.
Та замість любові у сердці свинець!
Приспів:
Нам би - мирного неба!
Нам би - ясного сонця!
Нам би, замість снарядів,
Співи птахів й свіжий подих вітрів!
Наш край, чужого не треба,
Рідним, для нас, домом зветься!
А дім, затишним стане,
Без бтр-ів і снайперів!
Знов гул літаків, збудить тишу нічну.
Лікарні та школи - в полоні вогню.
Дорослі чи діти, війні все одно.
Руїни тепер, там де місто було!
У відчаї молиться мати святим,
Благає, щоб син повернувся живим.
Надію її, знищив пострілу грім -
Від куль сховав друга він тілом своїм!
Приспів.
Тут кожне життя має певну ціну!
Тут навіть дитя, проклинає війну!
Тут йде смерть за смертю та віра ще є -
В те, що відстоїмо врешті своє!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
