Пісня з дороги

Важких доріг долаємо багато:
Йдемо-йдемо – блукаємо в світах...
Сурмлять вітри до батьківської хати,
Та не злітає доленьки літак.
То ми, то нас дороги обирали.
І ми того й не знали до пуття,
Бо молоді були й тоді не знали, |
Що вже назад не буде вороття.   | (2)

І ми йдемо, і нас не зупинити.
І несемо в серцях важкий вантаж.
Ми вже його навчились боронити,
Хоч скрипимо, та маємо кураж.
Авжеж, без крил польоту не буває.
І сонце вже сховалось за межу.
Та споконвіку заново світає –   |
І не спинити літ нетлінних душ. | (2)

О, як додому хочеться летіти!
Болючих дум отам витає рій.
З усіх світів, немов до неньки діти,
Вертаймо знов і знов на крилах мрій.
Важкі шляхи судились нам з тобою,
Та поки ще сурмлять палкі серця, –
Ми окриляймось вірою й любов'ю, |
Й додому хай несе нас пісня ця! | (2)

Поділитись сторінкою: