Москаль

Я не був і не буду тобі меншим братом,
В примусові обійми також не впаду.
Ти злодуга – навічно залишився катом
У країні, якій покалічив судьбу.
За підлеглість, покору й довічне мовчання –
Ти завжди вперто нівичив пам'ять краян,
У нащадків тих Русів, що несли світання,
Твої мізки, де щільно розрісся дурман.

МОСКАЛЬ...

І брехав у Світи, що не мав допомоги,
Для науки й освіти, Святого письма,
Хоч до них вам кияни відкрили дорогу,
Аби ваше московство постало з багна.
І з тих пір за добро маєм вдячність огненну,
Від ординських набігів, крадіжок, смертей,
Тож ми добре пізнали всю вдачу мерзенну,
Москаля, що по братськи вбиває людей.

МОСКАЛЬ...

А тому височенним закриємось муром,
Аби нечисть москвинська не лізла до нас,
І наглючим не пхалась загарбницьким буром,
І щоб кулі відплати знайшли усіх вас...

Поділитись сторінкою: